Особові форми дієслова

Особові форми дієслова

Мета. Вчити учнів визначати особові форми дієслова, розрізняти    особові та неозначену форми, будувати висловлювання щодо ролі дієслівних форм;

            розвивати творчі вміння, доцільно використовувати дієслівні форми у власних висловлюваннях;

           виховувати добро, любов, повагу, доброзичливе ставлення до рідних, один до одного

Тип уроку. Засвоєння нових знань

Обладнання. Таблиця, ілюстрації, роздатковий матеріал

Методи і прийоми. Інтерактивні методи: рольова гра, «Мікрофон»; бесіда, розповідь

Міжпредметні зв’язки. Література, етика, історія

План та хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Учитель. Розумне, добре, вічне ми сіємо у своїх серцях. Людині легше жити у суспільстві, коли вона вихована, співчутлива, добра, справедлива. Як говорить давня мудрість: «Стався до оточуючих так, як би ти хотів, щоб до тебе ставилися». Свої міркування ви виклали у домашній родоті, у кого вірш, укого казка, а, може, просто твір-мініатюра. Зараз послухаємо роздуми «Хто є справжня Людина?» (Учні зачитують твори)

ІІІ. Актуалізація знань, умінь, навичок

Учитель. Кожна дорога, подорож закінчиться лише тоді успішно, коли ви будете сміливо і впевнено себе почувати, коли поряд буде надійний, чесний і справжній друг. Отже, ми з вами продовжуємо прямувати Морфологією. Навколо нас скрізь Дієслово. Кому важче, кому легше, але треба повсякчас мати із собою знання. А хто і що взяв у дорогу, зараз подивимося. Відкрийте свою cкриньку пам’яті і дайте відповіді на запитання «журналіста». Сьогодні у нас «журналіст» … (учитель викликає учня, який бере інтерв’ю у шестикласників).

Питання для бесіди:

1.    Що ви знаєте про дієслово?

Чи можете ви його назвати?

2.    Скажіть, зустрічали ви у своєму мовленні неозначену

     форму дієслова? Що це таке?

3.    А під яким ім’ям виступає ще ця форма? Наведіть прилади.

4.    Яка ваша думка щодо часу дієслова? Ви можете їх назвати?

5.    Пригадайте, будь ласка, дієслово має синтаксичну роль? Яку?

(У кінці опитування «журналіст» робить підсумок сказаному, при потребі поширює сказані висловлювання.)

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель. Я бачу, що більшість із вас непогано підготувалися, запаслися у дорогу знань потрібним багажем. То ж попрямуємо незвіданими далями лінгвістичної країни Морфології і не забувайте, що

                                              Найвища наука життя – мудрість,

                                              А найвища мудрість – бути добрим

                                                                                 Гр. Тютюнник

Ми з вами разом будемо здобувати знання, вчити особові форми дієслова, але урок закінчиться, а ви будьте завжди добрими, мудрими, любіть один одного і поважайте. Сьогодні на уроці тексти вправ допоможуть вам розкрити ці почуття у собі та побачити з гарної сторони своїх однокласників. Тому ще один епіграф нашого уроку, слова того ж таки українського письменника, нашого з вами земляка, Григора Тютюнника:

                                                Мало бачити. Мало розуміти.

                                                Треба любити. Немає загадки таланту.

                                                Є вічна загадка любові.

  (Учні записують тему уроку «Особові форми дієслова», епіграфи уроку.)

V. Вивчення нового матеріалу.

 Стук у двері. Заходить учень.

Учень. Добрий день. Я рекламний агент Дієслова. Можливо, ви купите у мене дещо. Правда, залишилося уже небагато. Ось, наприклад, є форми дієслова. Зараз я вам розкажу, що це таке, які вони бувають, а ви вирішите самі, чи потрібно це вам. (Учень розказує про форми дієслова за таблицею)

Форми дієслова

Інфінітив (неозначе­на форма дієслова)	Способові форми	Дієприкметник	Дієприслівник	Безособова форма
Незмінювана діє­слівна форма, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, спосіб, від­повідає на запи­тання що робити? що зро­бити?	Дійсний, умовний, наказо­вий	Форма дієсло­ва, що виражає ознаку предмета за дією або ста­ном і має гра­матичні особ­ливості дієслова і прикметника	Незмінювана дієслівна фор­ма, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, вира­жену дієсловом, і відповідає на запитання що роблячи? що зробивши? .	Творить­ся від па­сивного дієприк­метника за допомо­гою суфік­са -о

Учитель. А це дійсно те, що нам треба. Ми купуємо у тебе цю таблицю-інформацію, а ти одержуєш… (оцінка за відповідь)

Учень. Дякую. За це для вас у мене є подарунок, ось ця «Легенда про князя Святослава та Дніпрову воду»

Учитель. Тепер дружно, разом, із розумінням і любов’ю один до одного спробуємо перебороти мовні перешкоди на дорозі знань.

 

1. Із поданого тексту випишіть усі форми дієслова. (Учитель роздає

«Легенду…»)

Легенда про князя Святослава

та Дніпрову воду

         Після перемоги над печенігами великий князь Святослав з дружиною поверталися до Києва. Вітати переможців виходили мешканці населе­них пунктів, через які лежав шлях до столиці. Кожен зважав за велику честь особисто привітати князя і подарувати йому щось найкраще зі свого статку.

Подарунків зібралося чимало, а люди все йшли та йшли вітати князя.

Княжа дружина вже наближалася до міста, коли назустріч їй трапився бідний сіромаха. Нічого не було в нього чоловіка, але він не розгубився. Спустившись до Дніпра, сіромаха набрав повні пригорщі чистої води, підійшов до князя і, вклонившись, мовив:

— Прийми, великий княже! Се вода Дніпрова.

Зворушив князя Святослава вчинок простого чо­ловіка. Адже переможцеві він подав воду з Дніпра біля Києва — як знак того найріднішого, що було відвойова­но у загарбників-печенігів. Князь не залишився в боргу перед сіромахою — він звелів принести золоту чашу для води і подарував її чоловікові власноручно. Так чиста Дніпрова вода в долонях вірнопідданого для володаря мала ціну не меншу, ніж золота чаша...

На превеликий жаль, тепер води з Дніпра біля Києва не можна пити ні пригорщами, ні золотою чашею. Ріка забруднена настільки, що отруїтися можна…

VІ. «Хвилинка святості». (Хвилина відпочинку)

      Учень розповідає «Притчу про білочку».

Притча про білочку

     В зоомагазині чого тільки не було! Там і рибки в акваріумах плавали, і пташки в клітках співа­ли, і справжнісінька черепаха голівку показува­ла. Для білочки було влаштовано велике колесо, і вона весь час бігала в ньому. Колесо вертілося так швидко, що аж в очах мерехтіло. За цими вправами спостерігав папуга.

Дивився він, дивився і одного разу не витерпів:

—   Неспокійна сусідонько моя, скажи, куди ти все біжиш, куди так поспішаєш?

—   До лісу, до чарівного лісу!

—   І давно ти туди біжиш?

—   Ой, давно ^— вже майже рік біжу...

—   А довго ще триватиме ця біганина?

—   Думаю, що ні. Лишилося вже, мабуть, зовсім небагато.

—   А що ж то за ліс такий надзвичайний, що до нього треба так довго бігти?

—   О! Той ліс один в усьому світі, там дерева з чистісінького срібла, квіти смарагдові, горішки золоті, їжі смачної доволі і, головне, звірята всі мирні та веселі, ніхто нікого не ображає. Така краса і радість, там справжній рай! Ось тому і поспішаю я туди.

Білочка задріботіла лапками і колесо завертілося так швидко, щ( папужка аж зіщулився в своїй клітці.

^— Яка ж ти довірлива і нерозумна! Нема на світі такого лісу. І з моряками плавав по морях та океанах, з пілотами літав з одного континенту на інший, тепер ось у велике місто потрапив, та такого лісу :-:« бачив на всій планеті. Отож, сусідонько моя, заспокойся, не поспішай відпочинь.

Повірила білочка папузі, перестала бігати в колесі, все більше спала, а згодом у неї пропало будь-яке бажання, пропала воля до життя. Засумувала бідолашка в неволі — і померла.

Друже! Коли бачиш людину, сповнену благородних бажань, ви­соких поривань та наполегливості в досягненні задуманого, не убивай І своїм скептицизмом! Убиваючи бажання, можна вбити людину.

VІІ. Закріплення матеріалу.

1.    «Мить творчого натхнення»

Складіть 6 – 7 речень про догляд за домашніми тваринами або допомогу диким звірям, у реченнях підкресліть вжиті дієслова, визначте особу і час.

2. Диктант – мовчанка

Запишіть назви дій, ознак за дією, додаткові дії. Визначте форму дієслова, час, число, вид.

 (Учитель показує малюнки, ілюстрації, а учні записують дії, що відповідають зображеним)

3. Повчальна історія

Прочитайте текст. Про яку заповідь Божу забув син? Як ви ставитеся до своїх батьків? Запишіть 5 – 6 речень, визначте синтаксичну роль вжитих вами дієслів.

  

  Старий батько так заслаб, що вже нічого не ро­бить, сидить собі біля грубки та охає на пого­ду,   а   господарство    все    передав синові.

    Кінчається зима, кінчаються й запаси харчів у коморі в молодого господаря.

Якось син каже старому батькові:

—  Тату, даремно хліб їсте. Цілу зиму нічого не робили, а їли щодня. У мене діти малі ще, їх годувати треба, з них допомоги поки що немає, а Ви беріть тор­бу та йдіть старцювати — хоч для себе хліба у людей на­просите.

Занило серце у старого батька, та іншого вихо­ду в нього нема. Взяв торбу, що син йому кинув, та й каже:

—Коли на те твоя воля, сину, то вже й піду. Але надворі ще зимно, мерзнуть мої кісточки. Дай мені якусь теплу свитку.

Розмову слухав малий онучок. Він побіг до хижі і повернувся звідти з половиною старої свитки, відрізано було зверху до самого низу.

Здивувався молодий господар і питає:

—            Що це ти, синочку, зробив? Де друга поло­вина свитки?

А синок йому на це:

— Другу половину я залишив для тебе, татку. Ти теж колись будеш старим, і я тебе посилатиму старцювати. Тоді й дам тобі решту свитки...

VІІІ. Підсумок уроку

  Вправа «Ланцюжок»

Дайте відповідь на питання: «Що ви після цього урока візьмете із собою у життєву дорогу?»

ІХ. Домашнє завдання

Учитель. Наближається до кінця наша третя дієслівна подорож. Попереду ще довга дорога науки, але, вивчаючи правила, працюючи із завданнями, ми з вами ще і вчимося бути Людьми, вчимося жити разом, дбати про рідних та близьких. З кожним уроком ви стаєте дорослішими, більше дізнаєтеся про себе і про навколишнє середовище. І якщо урок закінчився, а ви нічого для себе не взяли, нового, не стали добрішими чи не вирішили покинути поганої звички, то ви прожили цей час марно, ви не стали Людиною з трішки більшої літери. А за рік у декого ця літера може і зовсім не вирости. Так давайте будемо добрими, співчутливими, намагатимемося розуміти один одного і бути ввічливими , доброзичливими, чесними і гарними.

    Вдома складіть пам’ятку «Як бути гарною дитиною». Для юних художників ще і оформити цю пам’ятку на альбомному листку.

    Для юних поетів скласти твір-поезію «Мамусеньці віршика присвячую».  

Додаток до уроку

(Роздатковий, ілюстративний матеріал)

Форми дієслова

Інфінітив (неозначе­на форма дієслова)	Способові форми	Дієприкметник	Дієприслівник	Безособова форма
Незмінювана діє­слівна форма, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, спосіб, від­повідає на запи­тання що робити? що зро­бити?	Дійсний, умовний, наказо­вий	Форма дієсло­ва, що виражає ознаку предмета за дією або ста­ном і має гра­матичні особ­ливості дієслова і прикметника	Незмінювана дієслівна фор­ма, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, вира­жену дієсловом, і відповідає на запитання що роблячи? що зробивши? .	Творить­ся від па­сивного дієприк­метника за допомо­гою суфік­са -о

  

Легенда про князя Святослава

та Дніпрову воду

         Після перемоги над печенігами великий князь Святослав з дружиною поверталися до Києва. Вітати переможців виходили мешканці населе­них пунктів, через які лежав шлях до столиці. Кожен зважав за велику честь особисто привітати князя і подарувати йому щось найкраще зі свого статку.

Подарунків зібралося чимало, а люди все йшли та йшли вітати князя.

Княжа дружина вже наближалася до міста, коли назустріч їй трапився бідний сіромаха. Нічого не було в нього чоловіка, але він не розгубився. Спустившись до Дніпра, сіромаха набрав повні пригорщі чистої води, підійшов до князя і, вклонившись, мовив:

— Прийми, великий княже! Се вода Дніпрова.

Зворушив князя Святослава вчинок простого чо­ловіка. Адже переможцеві він подав воду з Дніпра біля Києва — як знак того найріднішого, що було відвойова­но у загарбників-печенігів. Князь не залишився в боргу перед сіромахою — він звелів принести золоту чашу для води і подарував її чоловікові власноручно. Так чиста Дніпрова вода в долонях вірнопідданого для володаря мала ціну не меншу, ніж золота чаша...

На превеликий жаль, тепер води з Дніпра біля Києва не можна пити ні пригорщами, ні золотою чашею. Ріка забруднена настільки, що отруїтися можна…

Ілюстрація до повчальної історії